«ФІЛІАЛ РАЮ НА ЗЕМЛІ»

13 серпня до Музею Заповіту Т. Г. Шевченка завітав відвідувач, який розповів доглядачам, що в музеї просто неба у Дворі бондаря експонується об’єкт – хата, що належала його дідусеві. Як виявилося, у родині колишнього мешканця Переяслава (нині проживає в м. Київ) Ігоря Бутника є цікава традиція: щороку відвідувати місце, пам’ятне з далекого дитинства. Доглядач об’єкту Валентина Середня вже упродовж тривалого часу радо зустрічає родину Ігоря Івановича. Нащадок роду Буряк із с. В’юнище торкається клямки вхідних дверей, заходить до хати, вже потім сідає на призьбу… Цей ритуал забезпечує незримий зв’язок із місцем та людьми, які формують образ минулого, наповнюють родинну пам'ять.

Завідувач НДВ історичного краєзнавства Тарас Нагайко поцікавився у пана Ігоря, про те, що йому відомо про саму хату та її власників. З’ясувалося, що вона належала його дідові Фадею Григоровичу Буряку (помер у 1956 р.) та бабі Онисії Федорівні (Лукавенко) Буряк. Утім відомості про власників у паспорті об’єкту відсутні. З розповіді Ігоря Івановича з’ясувалося, що перед затопленням села хату за 1000 крб придбав Переяслав-Хмельницький історичний музей.

14 серпня Ігор Бутник із дружиною Галиною, у супроводі в. о. генерального директора Марини Навальної та наукових співробітників Заповідника Сергія та Вікторії Вовкодав, Тараса Нагайка, а також Артема Навального, укотре навідав дороге для себе місце. І як зазвичай, торкнувся дверної клямки…

У родинному архіві збереглися кілька сімейних портретів поруч із хатою. Частина з них зроблена в с. В’юнище за кілька років до його затоплення, а частина в середині 1970-их рр. вже в експозиції Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: Дворі бондаря. «Філіал Раю на Землі», – саме так характеризує це місце Ігор Іванович. До того ж у 2008 р. у в газеті «Вісник Переяславщини» в матеріалі присвяченому 90-річчю Галини Буряк опубліковано родинне фото, де зображено власників хати: Фадея та Онисію Буряків.

Усі матеріали Ігор Іванович люб’язно надав для копіювання та наукового використання.

Отже, завдяки випадковій зустрічі з нащадком роду Буряків-Бутників музейні працівники отримали цінну інформацію про пам’ятку та унікальні візуальні джерела, що закарбували віхи історії музейної справи Переяславщини. У подальшому ці нові відомості ще належить ретельно вивчити.

Закликаємо наших відвідувачів, у разі наявності, ділитися подібною інформацією та долучатися до збереження національної культурної спадщини.