Тютюнник Григорій (за паспортом Єгор) Михайлович народився 23 квітня 1920 р. в с. Шилівка Зіньківського р-ну Полтавської обл. Закінчив Зіньківську середню школу (1938) і втупив на філологічний факультет Харківського університету. Ще школярем опублікував вірш «Комсомолець» у районній газеті «Більшовик Зіньківщини» (1937). Був членом літературної студії Харківського університету, літературного об’єднання при Спілці радянських письменників України.

Народився у 1764 р., день, місяць та місце народження джерела не повідомляють. Походив із небагатого дворянського роду польського походження. Навчався у Московському університеті (1783-1788). Потім працював в університетській типографії перекладачем та коректором (1788-1791). Яків Благодаров брав активну участь у роботі журналу М.І.Новикова "Покоящийся трудолюбец". Російський просвітитель, письменник і видавець Микола Іванович Новіков мав великий вплив на формування поглядів та творчого життя Якова Благодарова. Під його впливом почав писати та перекладати. Активна літературна діяльність припадає на 1784-1803 рр. Перекладав переважно просвітницькі та художні твори з латинської, французької, німецької мов.

ТАМАРА ГРИГОРІВНА МОВША (20.04.1922 – 4.03.2003) – ВІДОМИЙ УЧЕНИЙ-АРХЕОЛОГ, МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ, ПАМ’ЯТКООХОРОНЕЦЬ, ТАЛАНОВИТА ДОСЛІДНИЦЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, КАНДИДАТ ІСТОРИЧНИХ НАУК, ЛАУРЕАТ ПРЕМІЇ ІМ. ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ

Запорозький період козацтва це період, найбільш важливий для становлення і розвитку кобзарського мистецтва. У козаків завжди цінувалися музиканти, які грали на духових музичних інструментах, а згодом січовики оволоділи струнно-щипковим інструментом - кобзою.

Народився 12 квітня 1928 р. у м. Кам’янці-Подільському. Батько був інженером-хіміком, працював на цукровому заводі, мати – вчителька. З дитинства проявилася його творча натура: писав вірші, які друкувалися ще у шкільні роки, в зрілому віці він продовжував писати поезії («пишу для себе, коли попросить душа»),  грав на музичних інструментах та повсякчас малював, що й зумовило вибір професії – архітектура та малювання.

В експозиції Музею кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» є розділ, який розповідає про бандуристів 30-х рр. ХХ ст. До цієї когорти належить і відоме в Переяславі ім’я Петра Федоровича Палагути (1899-1977) – співака, драматичного актора, керівника місцевого осередку культури. А ще Петро Федорович був бандуристом, якому перші навики гри на бандурі дав переяславець Пантелеймон Коцар. Це від нього П. Ф. Палагута отримав бандуру, яка нині експонується в Музеї кобзарства.

Народився у с. Лазірки Оржицького р-ну Полтавської обл.

Кушпет Володимир Григорович – один із досвідчених музикознавців сьогодення, в царині українських традиційних музичних інструментів.

Віктор Юрійович Мішалов (англ. Victor Mishalow) народився 4 квітня 1960 року у Сіднеї, Австралія. Він відомий в мистецьких колах український бандурист, дослідник кобзарства, композитор, диригент.

Народився у с. Деребчин, нині Шаргородського р-ну Вінницької обл., куди його батька з Києва призначили директором цукрового заводу. Згодом родина повернулася до Києва, де він закінчив середню школу. З дитячих років мріяв стати археологом, але завадила війна. У 1941 р. він був евакуйований з матір’ю в м. Омськ, де спочатку вчився в медінституті, а потім – у Сумському артилерійському училищі, переведеного до Ачинська, звідки після 7-місячного навчання, у званні лейтенанта пішов на фронт. Воював на Прибалтійському та 1-му Українському фронтах. Був двічі поранений. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I і II ступеня, багатьма медалями.