Щороку напередодні 9 травня, як і 22 червня, ми згадуємо безпосередніх учасників подій Другої світової війни. В Україні немає практично жодної родини, якої б не торкнулося воєнне лихоліття 40-их років ХХ ст. Разом з тим ми пам’ятаємо, що офіційною датою початку трагедії, у вогненний вир якої потрапила й наша Батьківщина, є 1 вересня 1939 р. Однією з її частин була радянсько-фінська війна 1939–1940 рр. або Зимова війна. Вона стала наслідком радянсько-німецької таємної змови про розподіл сфер впливу у Східній Європі.

Переяслав – місто з багатовіковою історією, сьогодні воно відоме в першу чергу своїми музеями та пам’ятками культурної спадщини. Серед численних музеїв міста, вирізняється своєрідна експозиція Музею трипільської культури, яка розкриває яскраву сторінку нашої історії, давниною у сім тисячоліть. Ліпні посудини та їх фрагменти з загадковим орнаментом, знаряддя з кістки, рогу та кременю, статуетки людей і тварин розповідають про життя, побут, світогляд найдавніших землеробів. Як це населення себе називало і якою мовою говорило, ми не знаємо і, певно, ніколи не дізнаємось, тому що не збереглось ніяких писемних джерел. Давні свідки минулого тисячоліттями знаходились під товстим шаром землі і лише завдяки археологам вдалося привідкрити завісу незвіданого минулого. В кінці ХІХ ст. ці старожитності вперше виявив відомий український археолог Вікентій Хвойка поблизу містечка Трипілля, від чого й походить назва – трипільська археологічна культура. Завдяки невтомній праці вчених-археологів, які більше ста років досліджують пам’ятки цього загадкового народу, сьогодні нам відомі його господарські та культурні досягнення.  Побутуючи більше 2,5 тисяч років – від кінця VІ до початку ІІІ тис. до н.е., на території сучасних України, Молдови та Румунії, трипільці можуть сміливо претендувати на звання найдавнішої протоцивілізації у Східній Європі, яка зникає з історичної арени тоді, коли на Стародавньому Сході та Середземномор’ї розвиваються перші рабовласницькі держави та будуються Єгипетські піраміди.

В цьому році 16 квітня виповнюється 170 років від дня народження Христини Данилівни Алчевської – українського педагога, прогресивної діячки народної освіти, засновниці  й учителя Харківської приватної жіночої недільної школи. Ця жінка віддала справі народної освіти майже шістдесят років  свого життя, залишила помітний слід у розвитку освіти та культури України.

• Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017) Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017)
• Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017) Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017)
• Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017) Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017)
• Андрій Розумовський – посол Росії в Австрії (1752 -1836) Андрій Розумовський – посол Росії в Австрії (1752 -1836)
• Олексій Розумовський (1709 -1771) Олексій Розумовський (1709 -1771)
•  

Звідки першовитоки Розумовських і яким чином вони досягли таких вершин?

Минулого року в Музей кобзарства завітала поважна жінка. Виявилося, що ми дружимо віртуально, що сьогодні широко прийнято. Її сторінка не дуже активно, але завжди змістовно наповнена, тому швидко пригадалося її характерне прізвище –  Бузницька Катерина. Коли познайомилися ближче дізналася і по батькові - Миколаївна. Вона завітала до Музею кобзарства не вперше, а цього разу – щоб познайомити нас з рідкісною для культури Переяславщини світлиною. Яку нам ще належить дослідити і розшифрувати. 

Захарій Федорович Тарасюк народився 24 березня 1870 р. у с. Комарівка і був сином місцевого священика. Його батько Федір Данилович Тарасюк, який був священиком Миколаївської церкви с. Комарівки Переяславського повіту Полтавської губернії, який служив у ній з 1860 р. по 1897 р. Його мати Олімпіада Тимофіївна Єфимович, яка походила з родини священика. У родині, крім Захарія, було ще два брати та три сестри.

Ганна Федосіївна Собачко-Шостак (1883-1965) – основоположниця декоративно-ужиткового мистецтва Київщини. Народилася в с. Скопці Переяславського повіту (нині Веселинівка Баришівського району).

Народився Василь Горленко 13 березня (1 березня за ст. ст.) 1853 р. у с. Ярошівка Прилуцького повіту Полтавської губ. (нині с. Українське Прилуцького р-ну Чернігівської обл.). Він походив із відомого українського роду: його прадід Дмитро Лазарович Горленко (1660–1731) – полковник Прилуцького полку (1692–1708), наказний гетьман козацького війська під час Північної війни (1705), був одним із найближчих сподвижників Івана Мазепи (згодом за близькість до Мазепи у родини було відібрано значна частину земель і маєтностей). У роду Горленків відомо три полковники – Лазар, Дмитро і Андрій Прилуцького та Полтавського полків, визначні церковні діячі – ієромонах Пахомій та Йоаса́ф (Йоасафат) Бєлгородський (світське ім'я – Яким Андрійович Горленко) – церковний, освітній діяч і письменник. Дитинство В. П. Горленка проходило у с. Ярошівка Прилуцького повіту та на Миргородщині, звідки родом була його мати Марія Яківна Мамчич (1824–1894). Батько В. Горленка, військовий, помер через три місяці після народження сина. Збереглися відомості про те, що в шестирічному віці Василь Горленко зустрічався з Т. Шевченком у славнозвісній Качанівці: в одному з листів до В. Тарновського (28.09.1859) поет просив передати «любому невеличкому Горленяткові» гравюри…

Пісні про які піде мова, Марія зберегла  від батьків своїх, в основному від матері – Карман, по чоловіку - Брик Уляни Сергіївни, і батька Єфрема Павловича та від діда - Карман Сергія, з яким завжди співала в родинному колі.

Дев’ятого березня минає 207 років від дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка й драматурга Тараса Григоровича Шевченка.